Обсуждение участника:Микола Івкі/Черновик

«Теорія Погодіна — Соболевського» — умовна назва за прізвищами двох найбільш відомих авторів антинаукової теорії про російський етнічний характер населення Наддніпрянщини (зокрема, Києва і Київщини) за часів Руської держави і неавтохтонність українського населення на цій території. Постала як новий етап боротьби російської шовіністичної науки з українським національним відродженням у XIX ст., коли передовою славістською думкою було доведено самобутність українського народу та його мови, що до цього трактувалася в Росії лише як наріччя російської. Вперше вигадку про неавтохтонність українського населення на його етнічної території висловив російський історик і журналіст Михайло Погодін у статті «Записки о древнем языке русском» (1856) і далі обстоював її у полеміці з українським вченим Михайлом Максимовичем на сторінках московського слов'янофільського журналу «Русская беседа». М. Погодін доводив, що населення Київщини і взагалі Наддніпрянщини домонгольських часів (літописні поляни) мало російський етнічний характер, але змушене було мігрувати на Північний Схід унаслідок монгольської навали; теперішнє українське населення Наддніпрянщини з'явилося тут нібито внаслідок колонізаційної міграції українського етнічного елементу з ареалу Карпат у XIII — XIV ст. Висновки цієї «теорії» стали культурно -політичним обґрунтуванням виключної претензії Росії на старокиївську спадщину, що на неї українці претендують нібито безпідставно. Ненауковість таких заяв довели М. Максимович («Филологические письма к М. П. Погодину», 1856; «Ответные письма к М. П. Погодину», 1857; «Новые письма к М. П. Погодину. О старобытности малороссийского наречия», 1863) і О. Котляревський (ст. «Были ли малоруссы исконными обитателями Полянской земли или пришли из-за Карпат в XIV в.?», 1862).

Пізніше «теорія» М. Погодіна була підтримана і розвинута російським філологом О. Соболевським, який намагався обґрунтувати її фактами мови аналізованих ним пам'яток давньої писемності. У своїх працях «Как говорили в Киеве в XIV и XV вв.» (1883, опубл. 1888), «Очерки по истории русского языка» (1884), «Источники для знакомства с древнекиевским говором» (1885), «Лекции по истории русского языка» (ч. 1, 1888), «Древнекиевский говор» (1905) він безпідставно трактував усі давні пам'ятки, в яких помітив явище т. з. нового Ђ та інші риси, характерні для української мови, як виключно галицько-волинські. Протиставляючи їх старокиївським, О. Соболевський стверджував, що Київ і Київщина тепер уже аж до XV ст. були російськими в культурно-етнічному розумінні, а українці з'явилися тут як зайшле населення лише з XV ст. із заходу — з Поділля, Галичини та Волині, асимілюючи рештки старого (російського) населення. З критикою тенденційних тверджень О. Соболевського виступали історики В. Антонович, М. Владимирський-Буданов, М. Грушевський та ін., літературознавець М. Дашкевич та мовознавці П. Житецький — «По поводу вопроса о том, как говорили в Киеве в XIV и XV веках» (доповідь виголошено 1883, опубл. 1888), В. Ягич — «Четыре критико-палеографические статьи» (1884) та «Критические заметки по истории русского языка» (1889), О. Шахматов — «Къ вопросу об образованіи русскихъ нарЂчий и русскихъ народностей» (1899), «Краткий очерк истории малорусского (українського) языка» (1916) і особливо А. Кримський — «Филология и погодинская гипотеза» (1898; окр. вид. 1904), «Деякі непевні критерії для діалектологічної класифікації староруських рукописів» (1906), «Древнекиевский говор» (1906), «Украинская грамматика…» (1907) та ін., що поклали край полеміці навколо «Теорії Погодіна — Соболевського».

Джерела

• Бевзенко С. П. Історія укр. мовознавства. Історія вивчення укр. мови. — К., 1991.
• Грушевський М. С. Історія України-Руси. — Т. 1. — К. : Наукова думка, 1991. — С. 197—200, 551—556. — ISBN 5-12-002469-6.
• Медведєв Ф. П. Істор. граматика укр. мови, ч. 1. — X., 1955.
• Мовознавство. — 1993. — № 2. — С. 14—16.
• Огієнко І. І. Українська культура;— К., 1992
• Українська мова (енциклопедія)

Посилання

• Погодіна-Соболевського теорія // Українська мова (енциклопедія). — К. : Українська енциклопедія, 2000
• Матеріали до дискусії щодо гіпотези Погодіна
• Матеріали до дискусії щодо гіпотези Погодіна-Соболевського
• М. Грушевський. Теорія старої великоросийської кольонїзації на Поднїпровю
•  (рус.) М. Максимович. «Филологические письма к М. П. Погодину»
•  (рус.) М. Максимович. «Ответные письма к М. П. Погодину»
•  (рус.) М. Максимович. «Новые письма к М. П. Погодину. О старобытности малороссийского наречия»
•  (рус.) М. Максимович. О мнимом запустении Украины в нашествие Батыево и населении ее новопришлым народом // Собрание сочинений М. А. Максимовича, Т. І, Отдел исторический. — К., 1880. — С.131—145.
•  (рус.) О. Котляревський. «Были ли малоруссы исконными обитателями Полянской земли или пришли из-за Карпат в XIV в.?»
•  (рус.) В. Б. Антонович. Киев, его судьба и значение с XIV по XVI столетие
•  (рус.) А. Кримський. Филология и Погодинская гипотеза (Дает ли филология малейшие основания поддерживать гипотезу г. Погодина и г. Соболевского о галицко-волынском происхождении малоруссов?) / Киевская старина, 1898, № 6, 9; 1899, № 1, 6, 9;
• А. Кримський. Деякі непевні критерії для діалектологічної класифікації староруських рукописів // Кримський А. Ю. Твори: В 5-ти томах. — К.: Наукова думка, 1973. — Т. 3. — С. 136—199.
•  (рус.) А. Кримський. Древне-киевский говор. // Известия Отделения русского языка и словесности Императорской Академии наук. — СПб., 1906. — Т. XI. Кн. 3. — С. 368—411.
• А. Кримський. Украинская грамматика. Томъ 1. Выпускъ 1. 1907.
•  (рус.) О. Шахматов. «Краткий очерк истории малорусского (украинского) языка», 1916.
•  (рус.) П. Г. Житецький. По поводу вопроса о том, как говорили в Киеве в XIV и XV веках / Житецький П. Г. Вибрані праці: Філологія. /Упорядкування, вступна стаття і примітки Л. Т. Масенко. — К.: Наукова думка, 1987. — С. 287—300.